Літературно-музична композиція «Квітковий рай»
Навчально-виховна мета: за допомогою літературних та музичних творів збагатити знання учнів про різноманітні квіти і трави, що найчастіше трапляються в Україні; учити берегти природу; розглянути дикі та культурні квіти, їх символіку; виховувати любов до природи та квітів.
Методичний коментар: приміщення, у якому відбуватиметься захід, прикрашено картинами відповідної
тематики та квітами; учні заздалегідь вивчають вірші про
квіти.
Оснащення заходу: комп’ютер; слайди; екран; аудіозаписи.
Дійові особи:
Знавець диких квітів.
Знавець культурних квітів.
Знавець трав та лікарських рослин.
Знавець таємниць та символів рослин.
Читці.
Хоровий колектив.
Перебіг заходу
В аудіозаписі звучить фрагмент «Вальсу квітів» із балету П. Чайковського «Лускунчик».
Знавець диких квітів
І сонце завтрашнього дня,
Вечірню в попелі жаринку,
Шляхетну інохідь коня.
Ліна Костенко
Знавець культурних квітів. Давні греки дуже цінували святковий бенкет. Кожен запрошений обов’язково мав завітати на свято у вінку з троянд. Мистецтвом плетіння вінків займалися лише дівчата, які мали художній смак. Найкращим в’язальникам святкових вінків присвячували вірші, зображували їх на картинах.
Знавець таємниць та символів рослин. Квіти вміють говорити. Ще у сиву давнину люди захоплювалися чарівною красою квітів. Від тих часів у багатьох країнах світу існує «мова» квітів, у якій певне значення має не лише квітка, але й її колір. Червоний колір є символом пристрасті, перемоги у боротьбі, волі, кохання. Жовтий колір у країнах Європи — ревнощі й зрада, проте в Японії жовтий колір — символ миру та сонця. Жовті квіти там дарують лише людям, яким бажають щастя та успіху. Оранжевий колір — сила, влада й радість. Синій колір — довіра, відданість, сум. Фіолетовий колір — велич, розкіш та краса. Білий колір — чистота й ніжність.
Кожна квітка теж мала свою символіку. Так, біла лілія — символ чистоти й невинності, як і білий пролісок; синя волошка символізує велич і безмежжя синього неба; жовтий соняшник — символ божественного; зелений барвінок — символ життя; червона троянда — символ кохання.
Квіти, які зараз ми розуміємо не більш ніж вияв приязні й поваги, у давні часи мали ритуальну значущість, яка і нині вгадується в обрядах, особливо родинних. Наприклад, весільні короваї прикрашали ґронами калини; горщечок з кашею на хрестинах — ритуальним букетиком — «квіткою», що складалася з трав, гілочок калини, колосся тощо.
Знавець диких квітів. Вісниками весни називають ці дивовижні квіти. Пролісок — рід трав’янистих рослин родини лілійних із блакитними або синіми, рідше фіолетовими або майже білими квітками. Пролісок квітне ранньою весною, щойно починає сходити сніг. Вони квітнуть навіть при нульовій температурі! Виявляється, що в цей час температура всередині квітки приблизно 8 градусів тепла! Вона влаштована так, що її чашечка, немов маленьке дзеркальце, убирає сонячне проміння. Не лякають пролісків нічні приморозки: вони здатні витримати навіть десятиградусний мороз.
Проліски є справжньою окрасою весняного лісу! Їх ніжно-блакитні квіти встеляють землю блакитним килимом. Якщо побачите пролісок у лісі, то не зривайте його! Він занесений до Червоної книги.
1-й читець
Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,
Не губіть ви останньої слави:
Гріє здалека землю усмішка весни,
Пробиваються проліски, трави.
Не злякать вам нікого, холодні сніги,
Бо розтопе вас сонце блискуче,
І нечуваний сміх залуна навкруги,
Як тікати ви будете в кручі.
Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,
Згиньте в темній безодні навіки!
Хоча пізно, а все ж діждемося ми весни,—
Свята волі, і світла, і втіхи.
Олександр Олесь
2-й читець
Зима… і пролісок блакитний!
Навколо ще лежать сніги,
А він всміхається, привітний,
А він вже скинув ланцюги.
Олександр Олесь
В аудіозаписі звучить пісня «Коні на вигоні» (муз. М. Шалайкевич, сл. М. Воньо) у виконанні гурту «Соколи».
Знавець диких квітів. Ще одна квітка є вісником весни. Маю на увазі барвінок — трав’янисту рослину з вічнозеленим листям і блакитними квітами. Барвінок зберігає зелений колір навіть під снігом. Краса барвінку та його цвіту оспівані в багатьох народних піснях.
Знавець таємниць та символів рослин. В українському фольклорі барвінок — це символ молодості, кохання та шлюбу, вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Вінком, сплетеним із барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. Барвінком разом із ягодами калини, колосками жита, васильками прикрашали весільне дерево. Барвінок клали біля немовляти. Уособлює також невмирущу пам’ять про покійних. Саме тому хрещатий барвінок досить часто саджають під хрестом на могилі. Його форма — хрест — визначає його символіку: єднання живих людей з їх пращурами, які померли.
Знавець диких квітів. Воронець спалахує цвітом теж навесні — це півонія вузьколиста, що була поширена на Луганщині, а нині трапляється у квітниках господинь.
3-й читець
БОСОНОГЕ, ПАТЕТИЧНЕ
У зеленій перетиці знов зацвіли воронець і барвінок.
Ми за руки взялися, у гурті нам так легко повірить,
Що навкруг лиш зайці та ягнята, що нема ні лисиць, ні вовків.
Що під кожним не прутик вербовий, а вірний і відданий кінь.
Наші сурми сурмлять, що нарешті скінчилась зима.
Наш похід переможний, зневіри ні в кого нема.
З нір на сонце неквапно вилазять малі ящірки й ховрахи,
Бо на сонці щезають замети, влягаються бурі лихі.
Ми в зеленій перетиці будем дружно шукать наяву
Невловиму Жар-птицю, співочу, веселу, живу,
Що дрібною пір’їною може все навкруги освітить.
Ту Жар-птицю, що з нею так гарно літати і пісню співати й рости…
О. Ковальова
Знавець диких квітів. Майже водночас із проліском з’являється горицвіт — весняна рослина з великими жовтими квітками, що також називається адонісом. З усіх видів горицвіту, яких існує близько двох десятків, найвідоміший лікувальними властивостями весняний горицвіт.
4-й читець
Мережана барвінком біла круча,
Горицвітом обведена вгорі.
Усе на радість тут — і сонце, й грім,
І навіть чорна від розпуки туча.
Піднятись птахом, поповзти жуком
Чи ящіркою,— головне: дивитись
На білий світ, барвінком перевитий,
І золотим притрушений пилком.
О. Ковальова
Знавець диких квітів. Кому поталанило навесні опинитися в степу, той ніколи не забуде, як під вітром хвилюється сон-трава — багаторічна трав’яниста рослина з родини жовтецевих.
Знавець таємниць та символів рослин. Сон-трава — символ таїни, сновидінь і передбачень майбутнього. Однак, прогнози сон-трави, зазвичай, нещасливі або несприятливі.
Послухайте розповідь Олександра Копиленка «Сон-квітка».
Іду поволі широким, ще сіруватим ланом. У ярку на пригріві трава зеленіша, хоч на дні ще лежать рештки сивого снігу.
А, здоров, сон-трава! Фіолетова зірка, з жовтою цяткою в центрі. Я нахиляюсь над першою весняною квіткою. Вона розтулила перед сонцем свої пелюстки. А листя майже немає — все заросло волохатими волосинками, що рятують квітку від холоду. На ніч квітка стуляє пелюстки, і їй не страшні навіть колючого морозу.
Поруч буйно розквітли проліски. І ряст тут-таки притулився, він зацвіте через день-два. Фіалка викинула перші листочки і стрілку майбутньої квітки. А далі й не встежиш, як почнуть щодня розквітати весняні квіти.
1-й читець
ТРАВНЕВИЙ ПЕЙЗАЖ
Колишеться на вітрі сон-трава.
Ще не зірвалось перекотиполе,
Не розлилося різнотрав’я в повінь,
Що світ із головою накрива.
Хтось цю щемку годину ніжно ліпить.
Попереду ще так багато літа.
Ця мить уміє ждать, тривати довго
І часу неухильну послідовність
Так вправно, так по-змовницьки ховає.
Тут є усе, а часу тут немає.
Голівка до голівки — квіти линуть
Кудись за обрій, мабуть, в рай квітковий.
Шукає сонце у воді підкову,
Загублену вночі, важку й велику.
Так хочеться в цю мить душі живій
Вклонитись вдячно сонцю й сон-траві.
О. Ковальова
Знавець диких квітів. Фіалка — трав’яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різнокольоровими квітками. Вона привертає до себе увагу своєю скромною красою: зазвичай ховається в тіні, але за потреби виходить на сонячну галявину, щоб і себе показати, й інших побачити.
Знавець таємниць та символів рослин. Фіалка — символ скромності, цноти, беззахисності, невинної відданості коханому, але й недоброзичливості. Вона приносить радість і може причарувати. Символізує смуток: нею прикрашають смертне ложе або могили передчасно померлих дівчат. За давнім звичаєм, вінок із фіалки може надягати тільки цнотлива дівчина. Лілова фіалка — символ вічної та невтішної туги за втраченим навіки...
2-й читець
ФІАЛКА
Фіалки сині та стрункі.
І пишним килимом лягають
Біля доріжок і струмків.
Вони, неначе ті перлини,
Що погубилися в траві.
Ростуть собі біля калини,
Вбирають роси голубі.
Пелюстки їхні — синє небо.
Листки — зелений оксамит.
Нічого кращого не треба —
Вони несуть тобі привіт.
Їх бачили не раз з тобою.
Фіалки щастя нам дають.
Та привітати їх з весною,
Ти, любий друже, не забудь.
Н. Твердун
Знавець таємниць та символів рослин. Що стосується певних квітів, то здавна в Україні калину вважали символом любові, щастя, здоров’я, багатства, краси, надії або розлуки, а також зв’язку з потойбічним життям. Як ми вже говорили, на весіллях калиною оздоблюють коровай та гільце, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. На хрестини калину здавна затикали у калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини. Ґроно калини зазвичай дарували перед розлукою або освідчуючись у коханні.
В аудіозаписі звучить мелодія Б. Фільц «На зеленому горбочку».
Знавець диких квітів. Травень… Весна завершує ходу цвітінням конвалії.
Конвалія — у перекладі з грецької означає «лілія долин, що цвіте в травні». Справді, конвалія близька родичка лілій, часто росте в помірно вологих долинах і цвіте в травні. Конвалія здавна відома народній медицині.
Знавець таємниць та символів рослин. Конвалія символізує красу, молодість, чистоту й непорочність. За легендою, квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала на нареченого з далекого походу. Конвалія — це нібито сльози царівни, пролиті нею, коли її розлюбив відважний купець. В інших легендах ідеться про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів. Найбільше шанують конвалію у Франції. Першу неділю травня щорічно французи відзначають як свято конвалії. Конваліями прикрашають житло й одяг. Якщо під час танцю молоді люди обмінюються букетами конвалії, французи вважають, що з цього моменту вони заручені. Відмовитися від букету означає відмовитися від дружби, а кинути конвалію під ноги — зневажливо ставитися до людини.
Знавець диких квітів. Відомо, що ще у І ст. до н. е. конвалії, троянди та левкої розводили єгипетські садівники. Офіційно конвалія була визнана лікарською рослиною 1881 року. Найвідоміші ліки — конвалійні краплі, або краплі Зеленіна,— ліки від серцевих захворювань.
3-й читець
КОНВАЛІЯ
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла,—
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.
Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.
Тож панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.
4-й учень
Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»
Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.
Може, й тобі, моя панно.
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.
Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.
Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..
Леся Українка
Знавець диких квітів. Велику радість людям дарують веселі квіти дзвоники — трав’яниста або напівкущова рослина з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими квітками, що за формою нагадують маленькі дзвони. Дзвоники символізують балакучість.
1-й читець
В СТЕПУ
Розцвіли дзвіночки-квіти,
Ніжні дзвони із блакиті!..
Сонце море сонця ллє…
Хтось у дзвони тихо б’є…
Хтось у дзвони тихо дзвоне,
Бог чи коник степовий,—
Я не знаю: в травах тоне
Той дзвонарик світовий.
Олександр Олесь
Знавець культурних квітів. У кожного народу є свої улюблені квіти. З давніх-давен народною
квіткою в Україні була рожева ружа, або мальва. Квітка, яка прийшлася до душі народові, потрапила на її територію з далеких країв — південної Азії. Мальва, як і її
родичка алтея лікарська, має лікувальні властивості. Мальва здавна була популярною в нашому краї.
Її високі стебла з яскравими рожевими, пурпуровими, білими квітками прикрашали мало не кожну садибу. Нарівні з нагідками (календулою), чорнобривцями, м’ятою та любистком, рожева
ружа створювала національний колорит українського села.
Знавець таємниць та символів рослин. Мальва — символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Вона уособлює духовне коріння людини, її вірність духовній спадщині пращурів.
В аудіозаписі звучить пісня «Балада про мальви» (муз. В. Івасюка, сл. Б. Гури) у виконанні Володимира Івасюка.
2-й читець
Мальви квіти чарівні
У віконце дивляться мені.
Наче діти заглядають,
Тільки, жаль, не розмовляють.
На зеленім оксамиті
Пелюстки росою вкриті,
І веселі, і сумні —
Мальви квіти чарівні.
Пам’ятаю як на свято
З них вінки плели дівчата,
І в нічку ясну на Купала
В тиху воду опускали.
Потім снилися мені
Мальви квіти чарівні...
О. Колосок
Знавець таємниць та символів рослин. Кожна квітка у давнину мала своє значення. Незабудки — відданість. Значну увагу мові квітів приділяли на Сході. Біла азалія означала сум від самотності. Біла гвоздика — щиру довіру, а червона — палкі почуття. Гіацинт за кількістю бутонів «призначав» день зустрічі, а дзвіночок своїми бутонами — час побачення. Маргаритки, надіслані у відповідь, означали згоду на шлюб, але якщо вони були сплетені у вінок, то дівчина прохала почекати, дати їй час обміркувати пропозицію.
Знавець диких квітів. Волошки завезли в Україну із пшеницею із середземноморських країн.
Знавець таємниць та символів рослин. Волошки — символ ніжної й тонкої душевної краси, праведності та святості, душевної чистоти, скромності й привітності.
3-й читець
Жита з волошками, і луки, і гаї,
І всі розкоші весняні,
Всю вроду, всю красу безкраю,
Як втілити її,— не знаю,
В слова, в пісні мої.
Де взяти кольорів стобарвних і живих
Для трав і квітів весняних,
Де взять мелодій, слів і згуків
Для всіх пісень гаїв і луків
І шуму хвиль річних?!
Ах, знаю де! Я в казку дивную свою
Усю фантазію ввіллю,
Зроблю усе живим, чудовним,
Таємності, розкошів повним,—
І в казці дійсність відіб’ю.
Олександр Олесь
Знавець культурних квітів. Тюльпан — багаторічна декоративна трав’яниста рослина родини лілійних із великими квітками, що зазвичай мають форму ковпачка.
Знавець таємниць та символів рослин. Тюльпан є символом гордощів та пихи.
4-й читець
ТЮЛЬПАНИ
Червоне золото тюльпанів
на сірім сонці — танці з лика
І механічний сад мелодій,
де в чорних дисках спить музика.
Крізь сірий шовк — безбарв’я сіре
червоне золото тюльпанів.
Цвісти, горіти й проминати,
лишати все, йдучи в незнане!
Б.І. Антонич
Знавець культурних квітів. На картині Катерини Білокур «Півонія» ми бачимо багаторічну напівкущову декоративну рослину з трійчастим листям і великими квітками білого, рожевого або червоного кольорів.
Знавець таємниць та символів рослин. Півонія — символ розквіту дівочої краси й жіночої зрілості. Як дівоча краса, ніжна та беззахисна, і жіноче літо до болю стрімко переходить у життєву осінь, так і пелюстки півонії тендітні й вразливі — аж надто швидко і легко опадають...
1-й читець
ПІВОНІЯ
З тих пір, як себе пам’ятаю,
цей кущик — від призьби за крок,
росте, а наразі палає
вогнем дивовижних
квіток.
Півонії бабця
навмисне
саджала навпроти
вікна,
«Щоб з хати красу
було видно»,—
казала, всміхнувшись
вона.
Немає старенької
з нами,
та кущик її розцвіта,
і ніжності й туги
чуттями
в дитинство мене поверта.
Он ямку бабуся копає,
а я по стежинці біжу.
«Що робиш,
бабусю?» —
питаю.
«Півонію,— каже,—
саджу!»
А час все стирає
і крушить,
та, дякувать Богу,
вцілів
півонії ніжної кущик,
сувой моїх
сонячних літ…
П. Бойко
В аудіозаписі звучить пісня «Півонія» (муз. Ю. Васильківського, сл. Е. Соболевського) у виконанні Юрія Васильківського.
Знавець культурних квітів. Весняний букет не можна уявити без запашного бузку — рослини з великими волотями ясно-лілових, фіолетових чи білих дуже запашних квітів. Період його цвітіння припадає на дні, коли інші лише збираються це робити. Але він не претендує на першість з-поміж квітів: запашний і привабливий бузок — посередині між деревами та квітами, даруючи світові красу весняного цвіту.
Знавець таємниць та символів рослин. Бузок символізує розквіт, свіжість і молодість.
2-й читець
Цвітуть бузки, садок біліє…
Цвітуть бузки, садок біліє
І тихо ронить пелюстки,
Напівзабуте знову мріє,
Як помах милої руки.
У небі вітер кучерявий
Колише теплую блакить,
І на землі гойдає трави,
І затихає, й знов шумить.
І раптом схоплює на крила
Хвилясті співи журавлів,—
І давня казка, вічно мила,
Зринає крізь хвилястий спів.
М. Рильський
Знавець диких квітів. В Україні існують майже незаймані цивілізацією місця, де не ступала нога туриста. З-поміж скель, на річці можна помилуватися дуже гарними білими квітами, що зовні чимось нагадують зорі. Їх темно-зелене листя у формі сердечка лежить на воді. Навіть якщо на річці вітер здіймає бризки, краплі ніколи не затримуються на гладесеньких, укритих шаром воску листках, а скочуються з них. Маю на увазі лілію — цибулинну рослину родини лілійних із прямим стеблом і великими, у формі дзвона, білими або яскраво забарвленими квітками. Лілію також вирощують як декоративну квітку.
Знавець таємниць та символів рослин. Лілія — це символ неяскравої, але тонкої краси, її краса — тендітна, а щастя — тихе. Вона не знає пишноти, зате не розлучається з чистотою. Вона є ознакою витонченого смаку. Сам Господь красу лілії ставить вище краси одягу. А ще лілія — це свідчення взаємного кохання. За легендою, лілію створили мати-Земля та богиня води Дана, поєднавши в ній красу Землі та силу Води. Лілія має силу оберегу: її висушений корінь охороняє мандрівників і виліковує хворих. За легендою, лілію заборонено зривати молодим хлопцям, адже їх можуть погубити русалки. У цьому — застереження: до цнотливої та чистої дівочої краси слід ставитися з ніжністю й любов’ю...
Білий колір лілії — символ краси, чистоти та невинності.
Знавець культурних квітів. Королева квітів — троянда — багаторічна кущова рослина родини трояндових із великими запашними квітками червоного, рожевого, білого або жовтого кольору та зі стеблами, зазвичай укритими колючками.
Дикі троянди з’явились приблизно 35 мільйонів років тому. У давнину троянду вважали священною. За грецьким міфом, богиня Флора одного разу побачила гарну дівчину і перетворила її на квітку. Афродіта додала квітці краси, а три Грації — блиску і шарму. Діоніс пожертвував ароматний нектар, Зефір роздув хмари, щоб Аполлон міг спрямувати на троянду сонце. Коли квітка виросла, її передали Еросу (Купідону) і назвали «Королевою квітів». Богиня кохання Афродіта, поспішаючи на побачення до коханого, наступила ногою на кущ білих троянд та оросила їх своєю кров’ю.
Знавець таємниць та символів рослин. Відтоді червоні троянди є символом пристрасті, кохання та краси.
Знавець диких квітів. Українці шанують ромашку — трав’янисту рослину родини айстрових із розгалуженими стеблами й суцвіттями-кошиками, що складаються з білих пелюсток і жовтого осередку. У народі ромашку називають ромен. Ромашка росте на полях, городах, на узбіччі доріг; цвіте в травні-липні. Наші пращури завжди використовували її з лікувальною та профілактичною метою — при малярії та жовтянці; додавали у купель немовляти, як засіб для поліпшення зору та слуху і навіть як оберіг проти чарів.
В аудіозаписі звучить пісня «Квіти ромена» (муз. В. Толмачова, сл. Б. Демківа).
Знавець таємниць та символів рослин. Ромашка — символ традиційного душевного, інтимного вибору за принципом «кохає — не кохає». Цьому вибору довіряє кожне покоління закоханих!
3-й читець. Ромашці довіряють так само, як довіряють сонцю. Адже в ній є дуже важливий сонячний елемент — золота серцевина.
Знавець культурних квітів. Особливо шанують українці чорнобривці — однорічну трав’янисту декоративну рослину родини складноцвітих із запашними квітками жовтого та брунатно-червоного кольору. Ефірна олія чорнобривців є протимікробним засобом. Володіє седативною дією і сприяє зниженню артеріального тиску. Олія загоює рани, порізи на шкірі, розм’якшує затвердіння і мозолі, її застосовують для лікування грибкових захворювань.
Хоровий колектив виконує пісню «Чорнобривці» (муз. В. Верменича, сл. М. Сингаївського).
Знавець диких квітів. Мак — це трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками, що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням. Мак вирощують як лікарську та олійну культуру, а також як декоративну рослину. Наші пращури вірили в чудодійні властивості маку як оберегу від лиходійства. На Волині, наприклад, для припинення посухи посухи вкидали у криницю певну кількість зерен свяченого маку. Мак освячують двічі на рік у серпні — на Маковія і на Спаса. Він традиційно є складовою куті.
Знавець таємниць та символів рослин. Квітки маку набувають символічного значення завдяки червоному кольору, якого також набуває сонце перед заходом. Мак символізує безконечність й незчисленність зоряного світу, Усесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка — символ заспокоєння.
Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натякають на це макові пелюстки, що швидко обсипаються. Вінок із червоних маків є виразом дівочої цноти і чистоти.
Звучить аудіозапис пісні «Червоні маки» (муз. Я. Барнича, сл. Р. Савицького) у виконанні Тетяни Русової.
Знавець культурних квітів. Улітку квітники господинь прикрашає красоля — однорічна декоративна рослина з розгалуженим стеблом і великими запашними квітками жовтогарячого кольору.
4-й читець
КРАСОЛЯ
Як тільки літо розхилило гілля —
Спалахнула красолина серед зілля
І, вчувши млосну солодь у стеблі,
Закрасувалась у ранковій млі,
Засяяла. Здавалось, ще хвилина —
І все собою звабить красолина,
І поки дано світові буять —
Навколо неї буде джміль кружлять.
І. Вирган
Знавець культурних квітів. Дивна непримітна літня квітка матіола — трав’яниста декоративна рослина з дрібними бузковими квітками, що розкриваються вночі й мають сильний приємний запах; нічна фіалка.
1-й читець
МАТІОЛА
Цілий день, марна і квола,
Під моїм ясним вікном
Спала й спала матіола,
Ти б казав, камінним сном.
Але скоро згаснув захід,
Як вона вже зацвіла
І солодкий п’яний пахіт
По надвір’ю розлива.
Позбігалися сусідки
Й поставали всі кружка…
Матіоло, дивна Квітко,
Хто ти й звідки ти така?
2-й читець
Де земля твоя медова,
Фіалкова, чарівна,
Де вона, ота казкова,
Загадкова сторона?
Чом цвітеш ти лиш ночами,
Чом не зносиш ясноти?
Адже з нашими квітками
Достеменно схожа ти!..
Та вона не відмовляє,
А ще дужче в сяйві зір,
Ще буйніше розквітає
Усьому наперекір.
І. Вирган
Знавець культурних квітів. Соняшники — однорічні трав’янисті олійні рослини, що мають високе грубе стебло і велику жовту квітку. За народним повір’ям, сіяти соняшники слід по-особливому: або до схід сонця, або після його заходу — тоді і врожай буде багатшим, і птахи не так клюватимуть.
Знавець таємниць та символів рослин. Соняшник — символ сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Ця квітка постійно орієнтується на небесне світило. Коли сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, то він сумно понурює голову і стуляє пелюстки своєї сонцесяйної корони.
3-й читець. Крім цього соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як сонце для соняшника є єдиним і незамінним орієнтиром, так і для людини Батьківщина — єдина і найвища цінність.
Знавець культурних квітів. Наближається осінь. Її ознакою є поява айстр. Айстра — трав’яниста декоративна рослина з великими різнокольоровими квітками. Слово «айстра» походить з латини.
Знавець таємниць та символів рослин. Айстра — символ чистого і ніжного кохання, проте символізує пізнє або останнє кохання. Вона є образом стійкої й витривалої краси, що тримається навіть за тих умов, у яких краса інших в’яне.
В аудіозаписі звучить пісня «Двори стоять у хуртовині айстр» (муз. О. Богомолець, сл. Ліни Костенко) у виконанні Ольги Богомолець.
4-й читець
АЙСТРИ
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекають
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,—
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…
1-й читець
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни….
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма,—
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
Олександр Олесь
Знавець культурних квітів. Тієї самої пори спалахують жоржини. Жоржина — трав’яниста декоративна рослина родини складноцвітих, що цвіте великими різнокольоровими квітками.
2-й читець
Стоять жоржини мокрі-мокрі.
Сплять діамантові жуки.
Під грушею у дикій моркві
До ранку ходять їжаки.
Ліна Костенко
Знавець культурних квітів. Восени квітнуть хризантеми, що не бояться холодів. Хризантема — декоративна рослина родини складноцвітих із розкішними махровими суцвіттями різноманітного забарвлення. Хризантема у перекладі з грецької означає «золотоцвіта», що пояснюється жовтим кольором суцвіття.
3-й читець
ХРИЗАНТЕМИ
Де від літа залишився щем,
Розцвіли почуття мої любі
Білим цвітом кущі хризантем.
Розцвіли за три дні до покрови,
За якою, бува, вже сніжить,
А Карані у лузі підкова
Першим льодом, як місяць, блищить.
4-й читець
Не дай Боже так статися нині,
Що ж тоді мені з вами робить?
Помирати край вікон не кинеш,
А зірвати в букет — то ж убить.
Як мені обмануть цю дилему
В переддень спроб підступних зими?
Хризантеми мої, хризантеми,
Чом ви пізно отак розцвіли?..
П. Бойко
Знавець диких квітів. Чебрець — напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло (в нижній частині здерев’яніле) з лілувато-рожевими (іноді білими) квітками; використовують у медицині.
Знавець таємниць та символів рослин. Чебрець — це символ спокою родини і здоров’я дітей. Його беруть із собою в далеку дорогу як символ Батьківщини, як оберіг у дорозі та гарант щасливого повернення до рідного краю. У давнину наші пращури вважали, що ним можна захиститися від відьом, а дівчата ним причаровували хлопців.
1-й читець
ЧЕБРЕЦІ
Ще тільки-но дзвеніли
у руці
дзвіночки вісників весни —
конвалій,
а світ беруть в обійми
чебреці,
немов серпанки світлої
печалі.
В траві — немов
ліхтарики в імлі,
ліловенько-рожеві, ледь
помітні.
В пахощі — послання
від землі:
і спогади, і мрії
заповітні.
Повітря духмяніє
чебрецем.
Вдихнеш — відчуєш
дивне і магічне:
поллється серця
незбагненний щем,
прокинеться щось
невмируще, вічне.
Немов співати вміють
чебреці,
своє, болюче, хочуть
розказати:
як поливала кров степи
оці
й зронила сльози сива
мати.
Війне легенький літній
вітерець,
і забринять, немов
далекі далі,
мелодії.
То заспівав
чебрець
пісні правічні світлої
печалі.
В. Несторенко
Знавець диких квітів. Назва цієї квітки, за легендою, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали — і він перетворився на квітку, названу його іменем. Васильки — кущова трав’яниста рослина із запашними синіми квітками. Уважається, що васильки оберігають від злих духів, лихої долі та напастей. Тому їх вирощують на подвір’ї, освячують на Маковія та Великий Спас. Вінки з васильків, сплетені на зелені свята, протягом року зберігають у будинку. За уявленнями наших пращурів, особливу силу васильки мають для молодих: пучком васильків кропили наречених на весіллі; настоєм із васильків — галявини, де гуляли хлопці та дівчата Купальської ночі, цим настоєм вмивалися дівчата, щоб зберегти свою красу від злих чарів.
2-й читець
ВАСИЛЬКИ
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
П. Тичина
Знавець диких квітів. Полин — багаторічна рослина, з довгим товстим корінням, із високим і міцними стеблами, укритими розсіченими на вузенькі частки листками. Полин має гіркий, терпкий і ніжний аромат. Його використовують із лікувальною метою, особливо при захворюванні на жовтяницю, пропасницю, для загоєння ран і навіть для зміцнення пам’яті.
Знавець таємниць та символів рослин. У народних піснях і приказках полин є символом нещасливого життя, печалі, гіркої людської долі. У давнину полин найчастіше використовували як оберег від русалок. Він символізує пам’ять про рідну землю, тугу за Батьківщиною, адже гірко на серці у того, хто, потрапивши на чужину, до рідного краю може повернутися лише подумки.
3-й читець
ПОЛИНОВА САГА
А під дощем — як терпко й гірко віє
На всіх вітрах настояний полин…
Шепоче щось — і висловить не сміє,
Немов полин на цілий світ один!
Хрещатий, сивий — без окрас і зваби,
Печерних предків диким посланцем
Він задивлявсь в камінні очі баби
Із скіфських літ — і наливавсь свинцем.
4-й читець
Ординців свист і горя крик за ними,
І скрип мажар — чумацьких, степових.
Од них пойнявся думами терпкими
І шум тривожний взяв полин від них.
Віки топтали — долею крутою,
Жахтіли низом тіні від заграв…
І так він переповнивсь гіркотою,
Мов сльози світу в себе увібрав.
1-й читець
Важкі — чумацькі, вічні — материні,
Й дрібні, як сіль,— заблуканих сиріт…
І ліг, мов хмара, сумом по долоні —
Легкий, як легіт, і цупкий, як дріт.
В вже над ним ракет круті орбіти,—
Свинцево-сизий, він тремтить, мов дим.
І довго щось пригадує на світі,
Як дівчинка нахилиться над ним.
Чаклунське, щось таємне, щось первісне,
Немов благання крил:
Полинь, полинь!... —
…Коли ідеш між люди, щира пісне,
Напийся моці в нього.
Він — один.
В. Боровий
Знавець диких квітів. Спогадом про літо є безсмертник, так у народі називають рослину із сухими квітками.
Хоровий колектив виконує пісню «Безсмертник» (муз. О. Зуєва, сл. М. Сингаївського).
Безсмертник тихий цвіте в моїм краю,
Не треба втіхи — я поруч з ним стою.
Моєї долі ти невмирущий цвіт!
У цьому полі лишився батьків слід.
Приспів:
Поле, моє ти поле,
Вечір житами зітхає.
Щедре твоє роздолля
Колосом небо торкає.
Безсмертник тихий, ти мудрий цвіт землі,
Моє тут щастя дозріло у теплі.
Моєї долі ти злоточолий цвіт,
У цьому полі — мого дитинства світ.
Приспів.
Знавець диких квітів. На цьому ми завершуємо літературно-музичну композицію «Квітковий рай».
Знавець культурних квітів. Ми вдячні всім, хто взяв участь у нашому заході, сподіваємося, що ви дізналися більше про квіти, тепер обережніше ставитиметеся до них!